Що буде з бібліотекою?

Нещодавно на сторінках газети "Пульс" був надрукований матеріал про ганебне знищення культурного осередку з майже 100-річною історією у Шепетівці. Тоді у нас навіть і гадки не могло бути, що схожа доля очікує і Славутську районну бібліотеку... 

Не думали про таке й тисячі славутчан, які є постійними користувачами бібліотеки, а у планах районного керівництва, очевидно, рішення про її ліквідацію вже було звершеним. Звістка про те, що районну бібліотеку закривають, стала несподіванкою навіть для колективу самого закладу.

Інформацію стосовно свого ймовірного звільнення найближчим часом бібліотекарі дізналися випадково – з телефонного дзвінка з обласної профспілки працівників культури. З'ясувалося, що питання про закриття районної бібліотеки керівництво району почало просувати ще два місяці тому. Саме 30 жовтня датоване відповідне звернення на адресу міністра культури України Є.М. Нищука. І хоча сьогодні, після того, як плани районного керівництва стали відомі громадськості й обурення почало наростати, посадовці заговорили про реорганізацію закладу, в листі до міністра йдеться конкретно про закриття бібліотеки. Наводимо з нього цитату: «... просимо Вас надати дозвіл на закриття Центральної районної бібліотеки для дорослих та районної бібліотеки для дітей, які обслуговують населення м. Славута та дублюють роботу міських бібліотек». Звернення підписане головою Славутської районної ради Леонідом Радзивілюком.

Наразі в Славутській районній бібліотеці працює тринадцять осіб. Заснована бібліотека понад 80 років тому. Книжковий фонд, який формувався упродовж десятиліть, є унікальним не лише за кількістю (понад 70 тисяч примірників), але й за змістом. Тут знаходиться безліч довідкових видань, велика краєзнавча база, література з мистецтва, рідкісні видання з автографами авторів тощо. Знищити усе це є справжнім культурним злочином!

Працівники бібліотеки переконані, що має бути реальна співпраця між усіма – місцевою владою, закладами культури, освіти, громадськими організаціями – задля спільної мети – духовного, культурного, інтелектуального збагачення громадян. Районна ж влада, очевидно, оцінює користь від бібліотеки виключно як вартість її будівлі, і готує тут базу під майбутнє місце розташування службових кабінетів сільської територіальної громади, якої ще навіть не створено.

Виникає слушне запитання: чому адміністративні приміщення Улашанівської сільської об'єднаної територіальної громади повинні знаходитися у самісінькому центрі Славути?
Викликає занепокоєння й те, що досвідчені, кваліфіковані фахівці бібліотечної справи залишаться без засобів існування, фактично викинутими на вулицю. А в кожного з них, між іншим, на утриманні є родини, неповнолітні діти...
Пояснити мотиви свого звернення щодо закриття центральної районної бібліотеки, адресованого міністру культури, ми попросили голову Славутської районної ради Леоніда Радзивілюка.

– Утримувати бібліотеку надалі в такому складі, в якому вона є зараз – немає можливості. Доходи зменшуються. З 1-го січня частина території району відходить у Крупецьку об'єднану територіальну громаду. Центральна районна бібліотека працює лише на місто, обслуговуючи міське населення. Тому ми звернулися до Міністерства культури України, аби вони дали згоду на ліквідацію цієї бібліотеки. В перспективі, якщо створиться ще одна ОТГ, то фінансувати районну бібліотеку не буде кому. Необхідно потихеньку проводити реорганізацію. Мова про ліквідацію бібліотеки зараз ще не йде. Реорганізація полягатиме в тому, щоб скоротити частину працівників або ж перевести їх на неповну ставку і таким чином зменшити витрати на утримання бібліотеки. Поки що на наступний (2018-й) рік бібліотека зберігається. Вважаю за доцільне спершу об'єднати дитячу та дорослу районні бібліотеки в одну, – відповів Леонід Радзивілюк.

Виходить, що «ліквідація» та «реорганізація» для голови районної ради є синонімами. Разом із тим він переконаний, що Славутська міська бібліотека для дорослих та Славутська міська бібліотека для дітей забезпечують потреби виключно міських жителів необхідними у цій сфері послугами. Адже про це йдеться в листі до міністра культури Є.М. Нищука. Очевидно, керівництво району не знає, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30-го травня 1997-го року №510, у населених пунктах із кількістю жителів понад три тисячі осіб повинна працювати одна бібліотека на 3-5 тис. населення. В місті Славута на сьогодні ж проживає понад 35 тисяч мешканців. Те, що однієї міської бібліотеки як дитячої, так і дорослої недостатньо для задоволення інформаційних потреб славутчан, підтвердив і начальник Управління культури виконавчого комітету Славутської міської ради Сергій Сакалюк. Більше того, громада міста зацікавлена в тому, аби за будь-яких умов зберегти районну бібліотеку, бо її необхідність для людей очевидна. Навесні цього року на сесії міської ради навіть розглядалося питання про об'єднання міської бібліотеки із районною в єдиний бібліотечно-культурний та інформаційний комплекс дозвілля. Рішення про створення такого комплексу навіть було погоджено Міністерством культури України, про що свідчить лист №66/22/26-17 від 05.05.2017 року за підписом заступника міністра Ю.А. Рибачука, адресований Славутській міській раді.

– Згідно з нормативними документами, для того, аби забезпечити рівний доступ усіх жителів нашого міста до інформації, в Славуті повинно діяти мінімум п'ять бібліотек. Нам потрібно буде навіть розглядати питання про створення філіалів міської бібліотеки у різних районах міста. Тому новина про закриття районної бібліотеки нас буквально шокувала. Тим паче, що ми вже неодноразово спільно з головою районної ради обговорювали питання про реорганізацію бібліотек міста та району в єдиний культурно-інформаційний центр. Ми переконані, що закриття культурних закладів є недоцільним і неприпустимим, й готові відстоювати інтереси громади, читачів, які користуються послугами цієї бібліотеки. Міська влада погоджується на будь-які умови, які запропонує Славутська районна рада, аби лише зберегти бібліотеку. 50% чи навіть 70% фінансування ми готові взяти на себе. Те, що такий культурний осередок, який знаходиться в центрі міста, повинен функціонувати й надалі – є беззаперечним, – висловив позицію міської влади Сергій Сакалюк.
У свою чергу, на запитання про його ставлення до передачі приміщення бібліотеки в комунальну власність міста або спільного фінансування потреб закладу, Леонід Радзивілюк відповів так: «Ця будівля є комунальною власністю районної ради, а значить – всіх сільських рад. Переконаний, що приміщення бібліотеки треба зберегти для жителів району. І вони будуть збережені».

Про те, що зберегти саме будівлю у вигідному місці розташування, а не бібліотеку як таку, є першочерговим для керівництва району, свідчить і ремонт, який тут роблять форсованими темпами. На капітальний ремонт бібліотеки держава виділила цільові кошти у сумі 1 мільйон 300 тисяч гривень. Цим неодноразово вихвалялися у ЗМІ представники влади. Тепер же, коли постало питання про закриття бібліотеки, виникає справедливе запитання – а чи за цільовим призначенням тепер використовуються державні кошти? Чи можливо так і було задумано від початку – прикрившись розвитком культурного закладу, облаштувати чималу будівлю в центрі міста для інших потреб?

Прикро, що у нашій державі економити кошти завжди починають із культури. Наприклад, дублювання роботи районною і міською бібліотеками помічають, а однотипність обов'язків, які покладені на ті ж районні ради та районні державні адміністрації – вперто не бачать. Армії держслужбовців щодня дублюють роботу один одного, а економити на цьому чомусь нікому не спадає на думку. Переконана, що адміністративна реформа, об'єднання в ОТГ аж ніяк не передбачає знищення закладів культури. Так реформу бачать лише окремі посадовці крізь призму власних меркантильних інтересів. Зрештою, можна ж укласти відповідні угоди про співпрацю територіальних громад із центральними районними бібліотеками. Одним словом, було б бажання, тоді були б і результати.
О. МОГИЛЬНИЦЬКА, "Пульс"

BLOG COMMENTS POWERED BY DISQUS